?

Log in

No account? Create an account
Привіт! Я Оля. Дружина і мама оце з липня 2014 уже 3ох дітей. ЖЖ створила в другому декреті, і дуже підсіла на інтернет-життя :)
За освітою я соціальний працівник, по життю - пластунка (скаут) і любитель пригод, всяких, іноді - на свою голову. Люблю любити людей і болісно реагую, коли щось йде не так чи несправедливо.
Тут мої думки, зовсім МОЇ, не офіційна позиція партії чи єдино правильна думка. Я готова багато що обговорювати, обдумувати, але є речі, які для мене надто багато важать, щоб про них сперечатись з людьми, не готовими чути.
Під замком багатенько, воно особисте чи чисто дружнє. Вам це треба? Для чого? Пишіть в коментарях.
Буду рада знайомству!

одна з моїх скромних аватарок ++Collapse )

прекрасна метафора

Originally posted by aksonova at На вытянутых руках
Когда я в прошлом посте рекомендовала расслабиться по поводу детских занятий, я не имела ввиду, что совсем не стоит заниматься развитием детей. Просто сейчас я это виже не так, как 10 лет назад. Приведу примеры, чтобы было понятно.

Когда мои дети были маленькими, было модно закаливать, заниматься динамической гимнастикой и т.д. Как сейчас - не знаю. И самое мудрое, что я прочла в описаниях разных методик - нельзя закаливать малыша, держа его под холодной водой на вытянутых руках, а нужно взять его на руки и вместе встать под холодных душ. Вот эту метафору я бы перенесла на все занятия. Нельзя ребенка "отдать" на какие-то занятия, нужно заниматься вместе с ним, и если родителей это занятие не увлекает, то и ребенку будет не интересно, нужно будет заставлять, "мотивировать". Или стоит найти учителя, который увлечен своим предметом, тогда тоже есть шанс увлечь, а не заставить.

Когда мой ребенок занимался в детской академии искусств, у них одним из предметов была скульптура. Я часто вспоминаю и рассказываю об этом, потому что была поражена работами одного мальчика. Дошкольника, как и все в группе. Оказалось, что его папа скульптор и преподает в этой же академии. И ребенка он не обучал специально, просто позволял находиться рядом с собой в мастерской. Не это ли пример гармоничного раннего развития?

Еще вспомнилось, как после вальдорфского детского сада младший сын просил дома сматывать клубочки ниток и даже научить вязать. Просто воспитатели в любую свободную минутку вязали и когда дети сами интересовались этим занятием, учили их основам. Заодно развитие мелкой моторики без специальных дидактических игр. Кстати, о мелкой моторике пишут значительно чаще, чем о крупной. Может быть, потому что для ее развития можно продать много модных пособий. А крупная развивается простыми занятиями - игрой на детской площадке, спортивными играми с мячом, домашними бытовыми делами, которые ребенок может делать вместе с родителями.


Бывает, что занятия необходимы. Например, коррекционные из-за проблем со здоровьем, или логопедические, или ребенок отстает в школе. Но и здесь можно все делать вместе с ребенком, разобраться, заинтересоваться. Не будет ребенок знать хорошо математику, если учителю и родителям она не интересна, но с ребенка требуют. И читать книги ребенок скорее всего не будет, если родители по вечерам смотрят телевизор.

Конечно, есть примеры, опровергающие вышенаписанное. Например, одна знакомая заставляла дочерей учить английский, обе сопротивлялись, выучила и поступила в вуз только одна. И она потом благодарила маму за то, что ее заставляла. Потому что смогла уехать за границу, выйти замуж. Вторая стала простым парикмахером. И тоже счастлива, но на родине.

В общем, каждый выбирает сам. Но вполне можно развивать детей с взаимным удовольствием и на собственном примере учить детей быть счастливыми.

Jan. 11th, 2016

кухня мені сподобалась

Originally posted by norub at Вилла на Venice Beach, Лос-Анджелес


Дизайн интерьера: Alison Kandler Interior Design
Фото: Mark Lohman

Read more...Collapse )
Originally posted by izida05 at Кодекс взаимоотношений

Я себе это оставлю в виде верхнего подпоста. То, что можно назвать и моим кредо тоже.
                                                                                        
Когда впервые это прочитала, была не согласна процентов на 90. Потом обнаружила, что соглашаюсь все больше, ибо жизнь  действительно становится приятнее. И вот, по прошествию 10 лет, я согласна с ним на 90%. Такое себе правило Парето с моей поправкой. Кстати, те 10%, в которых якобы не согласна, это только то, что еще не научилась делать. Так, "защита от дурака". Не умею, значит НЕСОГЛАСНАЯ Я!

Мне было бы приятно, если бы Вы учитывали этот Кодекс, читая мой журнал.


                               Скажи мне, как ты относишься к себе, и я скажу, как ты относишься к другим людям.

                                                                                                                                                                    
                                                                                                                         Мудро, но двусмысленно

 

Согласна с Вами, Николай Иванович.Collapse )Читайте «Как относиться к себе и людям» Н. Козлов
взято здесь: http://nkozlov.ru/books/s145/d673/


У мене багато мрій і бажань, запишу но я їх, і, якщо збудуться - буду викреслювати, а як додаватимуться - доповнюватиму.
Отакі вони: Collapse )

Tags:

треба писати, мені треба писати, бо насправді забувається багато чого, а ще багато що гризе з середини - треба ділитися як не з папером, то бодай з компом :)

на днях ОляК в закритій спільноті мам підняла питання щодо наркотиків і поширення серед підлітків. http://sitebureau.livejournal.com/121673.html ось тут описана схема, як працюють з дітьми ((
я була шокована, знайшовши таке біля школи у нас :( я так охнула, що діти злякались. Поговорили з Даркою, ніби розуміє, підняла на ноги пару мам, які поза тією спільнотою - вони по своїх школах/гімназіях подивились - теж є! мама мія :(

один з прикладів


я фоткала оголошення і висилала їх з адресами, де вони нанесені, на всі аккаунти соц.мереж поліції, бо на офіційному сайті мвс я нічого не знайшла, куди можна написати. Це страшно! це дуже страшно і це так близько, що аж нудити починає, що оця мразь і дурь поруч. Через дорогу. А може і взагалі в під"їзді..
Підхопили журналісти. з Наталкою Федечко на пташачому таборі ми жили разом, вона вийшла з декрету і почала працювати знову на Новому каналі. Вчора вона попросила поговорити про це на камеру. Як озабочєну мамашу. Сьогодні приїхав до нас журналіст з оператором, ми облазили з ними всі паркани і бойлерні біля шкіл, назнімали купу цих графіті (щоправда, у нас лише 2 види таких сайтів зустрічаються), викликали поліцію і зафіксували оці графіті. Патрульні просто мімімі, сильні і високі, молоді аж страх, вони щиро не зрозуміли, що це:( солі? спайси? мікси? які солі? у нас виклик - реклама наркотиків. і я їм: Ви не знаєте?! як?! це і є наркотики!
вони чесно зробили все, що могли. Зайшли на той сайт, подзвонили за вказаним номером. Номер вже не працює, сайт типу на реконструкції. Хоч позавчора він ще працював. Але ок. Все одно це не їхня робота насправді. Вони не мали б цим займатися, а передати в ОБНОН (як українською?). Ну а там якось все мутно. Не будемо розкидатися словами, що вони все кришують і т.п. Я такими фактами не володію. Але є і такі думки.
А ще є думки, що наркоти стільки багато, і настільки багато людей на ній "сидять", що якщо накрити всі точки збуту і посадити всіх дилерів, то ці залежні люди вийдуть на вулиці і Києву буде гаплик. Вони будуть неадекватні і їх плющитиме (таке собі слово для обозначення їхнього стану), вони будуть злі і крушитимуть все довкола...
отака-то фігня, малята

мене одне засмутило: як я зрозуміла з слів журналіста, кілька людей відмовились говорити про це на камеру, хоч поговорить вапше про це - вони за. Блін, от чому так? Навіщо тоді говорити, якщо нічого не збираєшся робити? Якось же треба боротися. Хрін з тим, що це боротьба часом ніби з вітряками. Але це, друзі, боротьба. Рук складати не можна. Це ж діти. Підрістки, яким море по коліно :( і найголовніше - НАШІ.

Подумалось таке: школа фіг там зможе з цим боротися. Нема довіри школі ні від кого, від учнів точно,і ні грама поваги від батьків. Самі ж приходим додому і говорим: ооо, знову ця школа! знову побори! знову якась хрєнь з зошитами, чорнильними ручками, канікулами, вихідними, поробками і т.п.
Справа вся в родині. Справа в тому, щоб слухати дітей і приймати їхній світ. Оцінки, одяг (цілий, рваний, брудний чи поплямлений), харчові вподобання (їм, не їм, надкусую, випльовую) - це все тлєн. Душа - вічна.
Пафосно. так? звиняйте.
Мені от до чортиків захотілось розібратися з тими написами графіті, якимись символами і закликами. Їх повно довкола. Що вони означають? цікаво мені - страшне))).
Вступ
Гуцулія. Єно запіяли кугути.
Ґаздарка зівнули, потєгнуласи під теплов перинов, друлила ногов чоловіка, тий каже:
- П'єтнайціть кулок тонкої кобаси, п'єтнайціть грубшої, десіть кусків підчеревини, десіть - полядвиці, дванайціть - сала, шість салцесонів, п'єть фаршированих риб, пару трилітрових слоїків маринованого товстолоба, штири зайці. Ти горівки кіко вигнов?
- Одинайціть літрів, - бурчить спросоння чоловік.
- Штири перекладанці, шість пляцків, пальчики, роґалі, два сирники, три медівники, ведерко печінкового салату, ведерко олів'є. Йой, я тагі забула з чесником зробити?
- В зеленім ведерку за дверима, - бурчить чоловік, би єно відчіпиласи.
- Пїтнайціть пасок, дві баби, вісім струцлів, вісім штруделів, двайціть флєжок мінеральної води, двайціть синдової, кетчуп, гірчицє, аджіка, ведерко цвіклів.
- Ти ме дась виспатиси?
- Спи вже, спи... Йой! Ти гімалайску сіль купив?
- Ту троха ружову?
- Ая! Купив?
- Нє-а. Не було в склепі.
- Падоньку солоденький, - зривається на ноги злосна гуцулка, - нендзо! Люде зберутси, а я перед ними, що на стів постовлю?!


словом, чекаю завтра гостей. має приїхати Любанова хресна (німка, українського походження) з своїм коханим, Дарчина хресна і після них ввечері бойова подруга з Рівного. А муж мій поїхав вчитися до Львова. Але зате каву обіцяв привезти. Будем чекати, як всі дівчата.
а в мене спеклись кексики,а от прям вже печеться пиріг з ревенем і грушами, заготовка для голубців зроблена, оселедець ще не чищений, але запечені буряки, картопля і морква, буде "шуба". Я хазяєчка, да

Дарка, правда, ще кашляє, в самої в мене горло таке собі, і щось Яремча капризний. Але в нього ще зуб"я лізуть. Любан лише як справжній козак - тримається в тонусі.
все буде добре.

пишу я на Dreamwidth , а кроспощу в жж. І то не впевнена, що то варто робити. Все-таки, не наш то тепер ресурс. Єдине, що тримає - це спільнота закупів. І то, знов таки, треба проаналізувати, чи не простіше через Кідстаф.
Життя іде, і все без коректур :)
як траплялося всяке - так і трапляється.
Вчора півдня думалось мені про психосоматику. І думалось мені от що - вона для совісних людей. Не вся, звісно, але все ж. От наговорив ти поганого і шкодуєш, або навпаки не сказав ти поганого і мучаєш в собі - от тобі і горло болить, хрипнеш. Не хочеш кудись йти, не хочеш щось робити, а совість тебе веде - ноги болять, то права, то ліва, то обидві. Набрав на себе всякого, несеш обов"язки чи проблеми, свої чи інших, кинути совісно, не годен - спинка болить, не пускає, ходиш зігнутий. От таке мені вчора думалось. Довго думалось.

Малюк мій найменший має той благодатний вік, який називається "33 лиха" чи "хлопчик Ураганчик", коли він іде, а за ним горять мости (падають книги, іграшки, каструлі, кришки, фломастери, а він іде до нової мети, вперед, вперед! гай-гай, юні крила розправляй!), і я не встигаю іноді привести все до ладу, а життя іде, і якесь однаково різне - пн, ср, пт - гімнастика в Дарки, вт і чт - танці в Любчика. Завжди в школі о 14.10 (крім вівторка - тоді класна виховна година), в садку у вт і чт о 12:30, а інші дні о 17ій. Шукаю нагоди гуляти з малим з користю для себе, п"ю каву / чай з друзями і знайомими, типу я активна така, не затуркана ))))

від проведення "Дивогонки" я відмовилась. Вигоріла, стомилась минулого разу, а ще - якось воно стало іншим з приходом комерц.організацій. Так негарно якось з Дивосвітом все виходило, толку від них було мало, а амбіцій багато, а оці всякі міряння пісюнами з партнерами, не чекала я такого. І гроші, гроші, да... Партнери бачили в цьому заробіток, мене це напрягало, я не тому все це робила, щоб гроші були. Просто подобалось. Але мені почали пояснювати, що я як мінімум дивна, якщо я вкладаю зусилля, і не хочу при цьому мати щось на замін (цитую "на хлебушек с маслом"). Тепер гонку в тому парку робить ВелоОнлайн, а Дивосвіт в решті містах адмініструє, знов таки - нічого своїми руками, лише загальне керівництво. І ніби це теж ок, по людськи, але чи втомилась я, чи надто багато зусиль вклала, щоб так просто хтось моїми досягненнями піарився (хоч для загальної користі - для інших Дивогонок) - чи це вже гординя, а хтозна. Єдине скажу точно - ні. Не хочу більше. Все прекрасно виходить без мене. Я навіть думала, що я переживатиму. Переживаю лише за одне - часто дзвонять, пишуть, щось питають, на щось розводять - от щоб не чіпали мене. Ізя всьо. І добило останнім цвяхом Дарчине: "Ура, а то я так ненавиджу велогонку". Блін, доця, для кого ж це в першу чергу робилось. Але ок.
Мусила написати :)) хай буде в історії мого онлайнового щоденника.

Буду я тепер тут писати. Не знаю, як тут з френдами по жж - сумісне, несумісне, читатимуть підзамочне, чи ні. Поки підзамочного не буде. Кому щось хочеться мені сказати - йор велкам :)
А я люблю писати. Тим більше, що нарешті є комп. :)

Aug. 29th, 2015

як перенести записи жж (крім копіювання денно і ношно, гг) на інший ресурс?
підкажіть, будь ласка, хто тут живий :)

Profile

ех!
hrrr_miau
Не кожна коротка дорога є короткою...

Latest Month

February 2016
S M T W T F S
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
2829     

Tags

Syndicate

RSS Atom
Powered by LiveJournal.com